Дніпро

Історія Дніпра бере свій початок із незапам’ятних часів. Проведені розкопки говорять про те, що людина уподобала ці землі для проживання ще з епохи кам’яного віку. Вже з перших століть нашої ери існував зв’язок зі східним Середземномор’ям Дніпром.

870 року в центі сучасного Дніпра на Монастирському острові візантійські ченці зводять монастир. Відповідно до Житія св. Феодосія, до цього місця дійшов один із учнів Христа Андрій Первозванний. Під час монгольської навали монастир було зруйновано.

З XIII століття територія краю знаходилася під монголо-татарським ярмом. Через татарські набіги населення різко скоротилося. І лише після становлення Запорізького козацтва на початку XVI ст. почалося відродження краю. Археологічні розкопки підтверджують існування тут численних поселень. На момент заснування губернського міста, в межах його риси налічувалося понад 11 поселень, що нині входять до складу міста Дніпропетровська.

У 1776 році указом Катерини II було засновано місто Катеринослав. Спочатку він був розташований на річці Кільчень. Проте невдале географічне становище змусило переміститися міський центр у низину Дніпра, де була козацька слобода Половиця. За задумом Катерини II, Катеринослав мав стати третьою столицею Російської імперії, але після її смерті розвиток міста зупинився. За указом імператора Павла в 1796 місто було перейменовано в Новоросійськ, але в 1802 йому повернуто стару назву.

З відкриттям у районі Кривого Рогу родовищ залізняку та будівництвом залізниці наприкінці XIX століття, Катеринослав перетворився на металургійний центр. Паралельно розвивалася промисловість, торгівля, зростало населення.

У 1926 році місто отримало свою сучасну назву на честь революціонера Григорія Петровського і за рахунок розташування на річці Дніпро.

Під час другої світової війни місто провело два роки в окупації. У повоєнні роки Дніпро знову стає промисловим та культурним центром. Будуються нові заводи, фабрики, Придніпровська ТЕС, житлові масиви, будинки громадського та культурного призначення. У 1976 році місто нагороджено орденом Леніна.

Однією з головних визначних пам’яток міста вважається Монастирський острів, який територіально належить до Центрального парку культури та відпочинку імені Т.М. р. Шевченка. Там знаходиться пам’ятник Тарасу Григоровичу і православний храм Святого Миколая (1999). Крім того, примітна найдовша набережна в Європі, яка тягнеться вздовж правого берега Дніпра на понад 23 км.

На Жовтневому майдані стоять чарівні скіфські «баби» — найбільша колекція в Україні, а біля театру опери та балету на вулиці Сєрова — Кольоровий фонтан. Варто також побувати біля Богородицької фортеці та залишків її валів на березі Самари у селищі Шевченка. На Жовтневій площі знаходиться діорама «Битва за Дніпро» (1975, кут огляду — 230 градусів). На території міста розташовано кілька чарівних церков: Брянська (1913—1915 роки), Миколаївська (1807 рік), Преображенський собор (1830—1835), закладений самою Катериною II.

Є в Дніпрі і палац Потьомкіна (1786), і веселий цирк, і своя синагога з романтичною назвою «Золота Роза», і навіть чарівний фонтан «Лебідь». Малишка воліє проводити вільний годинник біля дитячої залізниці у парку ім. Глоби.